Старик и море — работа, написанная американским писателем Эрнестом Хемингуэйем в 1952 году. Рассказ знакомит нас со стариком Сантьяго, который уже восемьдесят четыре дня выходит в море и ничего не может поймать. Из-за этого его считают невезучим, никто с ним не хочет общаться, лишь мальчик Манолин продолжает навещать его и помогать старику рыбачить. И вот на 85 день, уйдя подальше в Гольфстрим, он поймал огромную рыбину. Боролся с ней чтобы она не сорвалась, хотел, чтобы все увидели его улов. Вот только не довез его. Израненные руки в кровь привлекли акул, с которыми ему пришлось побороться. Он многих убил, но при этом они успели съесть пойманную стариком рыбу. Приплыл Сантьяго только со скелетом. Все сочувствовали рыбаку. Придя домой, он уснул и тут ему снилась далекая Африка, юность и львы на африканском побережье.

Прочитав работу и ознакомившись с сюжетом, мы можем без проблем сделать героя, раскрыв образ Сантьяго из рассказа Старик и море. Сантьяго — герой повести, рыбак из Кубы, живущий на берегу моря. Это уже старый мужчина, худой и изможденный жизнью. Читая повесть, мы видим его израненные руки, ведь много раз ему приходилось тянуть рыбу ис помощью бечевы. Однако мы видим и сильного героя, с могучими плечами, сильной волей. Хоть и стар он, но глаза до сих пор полны голубизны и молодости.

Читая Старик и море, мы понимаем, что некогда он был юнгой и плавал в Африку. Была у него и жена, но это было так давно, что она уже даже не снится старику, как не снится и рыба. Снится Сантьяго лишь Африка. Старик бедный. Всю жизнь он был рыбаком, этим и жил. Он вынослив, у него огромная сила воли, достаточно вспомнить момент, когда он поймал рыбу, которую держал несколько дней на крючке. Или эта битва с акулами. Так мог вести себя только смелый человек, бесстрашный и целеустремленный.

Сантьяго одинокий рыбак, чье одиночество немного развевает мальчик Манолин. Ему наш герой рассказывает истории, у них общие увлечения, его Сантьяго научил рыбачить. Для мальчика старик пример мужества и мастера своего дела. При этом Сантьяго стремится не только брать у природы, он пытается жить с ней в гармонии. Его рыбалка подобна священнодействию или определенному ритуалу. Он уважает всех жителей моря. Убив рыбу, ему ее жалко, он сочувствует, но оправдывает свой поступок тем, что ее туша накормит многих и это важно.

Создавая произведение писатель показывает жизнь, как она есть, как она устроена, где рыбак и рыба не враги, они друзья, вот только смысл жизни рыбака в убийстве рыбы и от этого никуда не уйти. Ведь для многих рыбалка — это возможность существовать и выживать в этом сложном мире, как выживает в нем и старик.

Характеристика героев по произведению Хемингуэя «Старик и море»: Сантьяго

А какую оценку поставите вы?

Характеристика героев по произведению «Песнь о Роланде», Оливье Характеристика героев по произведению Сервантеса «Хитроумный идальго Дон Кихот Ламанческий»

Сантьяго — одинокий и очень старый рыбак с «веселыми глазами человека, который не сдается». Он давно уже живет только воспоминаниями о своей юности и гре­зит об увиденных когда-то берегах Африки, «играю­щих молодых львах». Сантьяго дружит с соседским мальчи­ком Манолино, чувствуя в нем такую же романтичес­кую душу и увлечение морем. И в уста этого старого, потерявшего былую силу, умудренного опытом ку­бинца автор вкладывает проникновенные слова: «…че­ловек не для того создан, чтобы терпеть поражение… Человека можно уничтожить, но его нельзя побе­дить». В этих словах — большое философское обоб­щение, пришедшее к писателю и его герою после мно­голетнего труда, нелегкой жизни, в которой было множество побед и поражений, надежд и разочарова­ний, любви и ненависти. Старик Сантьяго живет в своем ми­ре. Он не бежит от цивилизации, как другие герои Хемингуэя, не ищет спасения в природе. Сантьяго принад­лежит ей со дня своего рождения. Он не только про­жил долгую жизнь в единении с природой, с морем — он частица этого мира природы. В старике автор на­шел наконец того гармонического героя, которого ис­кал на протяжении всей своей творческой жизни. В Сантьяго удачно сочетаются и смирение, и гордость: «Он был слишком простодушен, чтобы задуматься о том, когда пришло к нему смирение. Но он знал, что сми­рение пришло, не принеся с собой ни позора, ни утра­ты человеческого достоинства». Старик точно знает, зачем он родился на свет: «Ты родился, чтобы стать рыбаком, как рыба родилась, чтобы быть рыбой».

Романтически приподнято и немногословно описы­вает Хемингуэй три дня из жизни Сантьяго, отправившегося в море после ряда неудач и поймавшего, наконец, большую рыбу. Вступив с ней один на один в жесто­кое противоборство, он в самые тяжелые минуты, на пределе человеческих сил твердит: «Драться… драться, пока не умру». Поединок этот со всеми его перипетиями, когда победа склоняется то на одну, то на другую сторону, все больше начинает напоми­нать подвиги героев мифов. Настоящий герой мифа должен вести борьбу в одиночестве, только тогда он может проявить все свое мужество, стойкость, отвагу, умение. Выдержка и выносливость Сантьяго побеждают, он выжил, преодолел свою немощь и старость. Однако на его рыбацкий трофей нападают акулы. Старик сра­жается с ними изо всех сил, он не хочет сдаваться. Вот тогда он произносит свои знаменитые слова о че­ловеке, которого «можно уничтожить», но «нельзя по­бедить». Добравшись до берега, Сантьяго возвращается в свою жалкую хижину. Пойманная рыба совершенно растерзана и обглодана акулами. Но победа старика очевидна. Возвращение Сантьяго в поселок знаменует и ко­нец одиночества — мальчик Манолино не оставит ры­бака одного, вдобавок ему есть чему поучиться у Сантьяго, своего старшего друга.

Повесть Эрнеста Хемингуэя была написана в 1952 году, и с тех пор вызывает постоянные споры по поводу толкования основного смысла произведения. Сложность толкования заключается в том, что в повести одинаковое внимание уделяется мотивам страдания и одиночества человека и победа героического начала в нем.

А ведь эти темы необычайно важны в жизни каждого человека. Гениальность писателя состоит в том, что он показывает эти темы, как две стороны одной медали, и ключевой смысл повести заключается в том, что Хемингуэй позволяет читателю самостоятельно выбрать то, на какую из сторон смотреть. Именно это и можно назвать творческой философией Хемингуэя - противоречивость и двойственность его произведений. А «Старик и море» называют самым яркой и потрясающей повестью писателя.

Образы повести «Старик и море»

Прежде всего, стоит обратить внимание на главный образ в повести - на старика Сантьяго, который терпит постоянные неудачи на протяжении всего повествования. Парус его лодки старый и недееспособный, а сам герой - это изнеможенный жизнью старик с веселыми глазами. Глазами человека, который не сдается. В этом и заключается философский символизм повести. Когда читатель наблюдает за тем, как старик борется с рыбой, в действиях и словах главного героя он видит фатализм извечной борьбы человека . Сантьяго напрягает все свои силы и несмотря ни на что продолжает поединок, в конце которого он побеждает. Именно в этом моменте раскрывается одно из основных философских задумок произведения, которая заключается в том, что «человека можно уничтожить, но его нельзя победить».

Сила характера старика

Поединком старого Сантьяго и большой рыбы Хемингуэй обращает наше внимание на истинную натуру человеческой души и смысл человеческой жизни. Символическая борьба личности Сантьяго продолжается тогда, когда акулы нападают на его рыбу. Герой не отчаивается, не сдается, и несмотря на усталость и изнеможенность, продолжает бороться, защищать то, что он добыл таким большим трудом. Ни раны на его руках, ни поломанный нож не мешает ему в этом. И в момент, когда становится очевидно, что Сантьяго не смог спасти рыбу, раскрывается ключевой символ философии писателя. Герой не сберег рыбу, но герой не проиграл, потому что - он боролся до последнего.

Обессиленный и ослабевший герой все-таки возвращается в порт, где его дожидается мальчик. Хемингуэй показывает нам старика, как победителя и раскрывает силу его характера. Ведь образ Сантьяго вобрал в себя черты настоящего героя, человека, который никогда не изменяет самому себя и своим принципам. Задумкой писателя было показать философскую сторону принципов человеческого существования, и он делает это на примере единственного персонажа и его отношении к жизни.

Смысл человеческой жизни в повести

В этой повести отсутствует трагическая концовка, финал можно назвать полностью открытым для воображения читателей. В этом и заключена сокрушительная сила философии Хемингуэя, он предоставляет нам возможность самостоятельно подвести моральный итог повести. Личность Сантьяго - это символ силы героического начала в человеке и символ настоящей человеческой победы, которая не зависит от обстоятельств и событий. Используя этот образ, писатель раскрывает смысл человеческой жизни, которую можно назвать борьбой. Главный герой несокрушим, благодаря силе своего характера, духа и жизненных позиций, именно эти внутренние качества помогают ему побеждать, несмотря на старость, убыток физических сил и неблагоприятные обстоятельства.

Аналіз твору Е. Хемінгуея «Старий і море»

Виконала:

Семеренко Світлана

1.Аналіз твору «Старий і море»

«Старий і море», Е. Хемінгуей, опубліковано у 1952 р.

Заголовок містить певну характеристику головного героя (більш того, море теж можна вважати своєрідним персонажем, адже «старий завжди думав про море як про жінку, про живу істоту»), містить вказівку на тему та проблему твору (старий і море - протистояння людини і природи).

Твір написаний у прозовій формі, наявний зовнішній план сюжету, текст має описово-розповідальну структуру, обєктивно зображуються події та людські взаємини. Таким чином, твір належить до епосу. Жанр - повість-притча, тобто середній епічний жанр, який характеризується здебільшого однолінійним сюжетом і розповідає про певні події з життя головного героя, а також має алегоричний характер, глибокий моральний і філософський зміст.

Художня тематика твору

Повість торкається кількох так званих «вічних» тем, кожній з яких відведено своє місце у творі. Так, автор розкриває тему єдності й взаємодії людини і природи через образ старого: Сантьяго відчуває себе частиною природи, а не людиною, яка з нею змагається. Також у творі присутня тема смерті, виражена законом: треба або вбивати, або бути вбитим. Смерть є неминучою (за Хемінгуеєм), однак всі живі істоти прагнуть боротися за своє життя. Традиційно «Старий і море» сприймається як гімн мужності людини, її волі й силі. Отже, тема героїзму також присутня в цьому творі. «Подвиг» старого, те, на що він іде заради своєї мети, і його сприйняття поразки, певно, і є героїзмом.

3.Провідні мотиви

Повість побудована на системі мотивів, які переплітаються та взаємодіють між собою. На мою думку, варто виділити такі найголовніші мотиви:

а) Незвичайна риба, яку хотів упіймати (і, зрештою, упіймав) Сантьяго. На мою думку, саме рибина втілює мрію старого, його мету, задля досягнення якої він ні перед чим не зупиниться.

б) Самотність - старий неодноразово повторює слова «самотній», «самотина», «сам»: «Не можна, щоб людина доживала віку в самотині, - думав він. - Але нічого не вдієш». Проте, мені здається, таким чином письменник показує, що саме необхідність розраховувати лише на себе робить старого мужнім, терпеливим і безстрашним.

в) Леви - це зв"язок старого з минулим, його спогади про юність і пережиті пригоди.

У повісті «Старий і море» Хемінгуей застосував «прийом айсберга»: «на поверхні» знаходиться лише одна третя, а решта - «під водою», тобто читач має сам це домислити. На мою думку, проблематику твору можна загалом визначити як морально-етичну і філософську.

Одна з основних проблем повісті - взаємини людини і природи. З одного боку, Сантьяго притаманне почуття органічної єдності з природою. Старий милується її красою і величчю, схиляється перед її мудрістю та грізною силою, щиро співчуває беззахисним створінням. Він і самого себе усвідомлює часткою природи, наприклад, згадуючи про черепах, зауважує: «Адже і в мене таке саме серце, та й руки-ноги подібні до їхніх». З іншого боку, змальовується протистояння людини та природи. Саме у цьому полягає зміст двобою рибалки з рибиною та його битви з акулами. Двоїсті взаємини людини та природи найповніше розкриваються у ставленні старого до рибини. Він сприймає її як суперника, якого треба перемогти, однак при цьому він захоплено милується грацією та міццю рибини, і відчуває до неї щире співчуття.

Також у повісті порушується проблема життєвих поразок та перемог особистості. Так, за сюжетом, старий програє: від рибини, здобутої ціною неймовірних зусиль, залишається лише кістяк. Проте, з іншого боку, це є свідченням рибальського подвигу. У боротьбі з рибиною Сантьяго виявляє справжній героїзм, витримавши всі негаразди, що стверджує моральну силу людини: «...я покажу їй, - подумки каже Сантьяго, - на що здатна людина й що вона може стерпіти».

На мою думку, головними у творі є ідея непереможності та незламності людини, її здатності витримати будь-які випробування долі; а також ідея нерозривного звязку людини і природи, необхідності шанувати і жити в гармонії з оточуючим світом.

Тип конфлікту - конфлікт між людиною і природою.

У повісті наявний героїчний (подвиг старого), драматичний (поразка рибалки) і гуманістичний (ідея моральної непереможності особистості) пафос.

На мою думку, у творі відсутні яскраво виражені прийоми комічного.

Твір є життєподібним.

Твір є самостійним, не поділений на розділи.

Оповідна композиція:

виклад інформації - розповідь та спогади (сни);

наявний оповідач.

Композиція сюжету:

.Сюжет і фабула співпадають.

Типи сюжету:

oза походженням - частково взятий з реального життя (Хемінгуей був завзятим рибалкою і добре розумівся на тонкощах цього ремесла, знався з багатьма рибалками; одним з прототипів головного героя вважається кубинський рибалка Грегоріо Фуентос), частково вигаданий;

oза динамічністю - адинамічний (дія дещо уповільнена);

oза кількістю ліній - однолінійний;

oза формою вияву - зовнішній.

.Елементи сюжету:

oекспозиція (знайомство з персонажами, місцем дії тощо);

oзавязка (старий виходить у море);

oрозвиток дії (перебування Сантьяго у човні);

oкульмінація (двобій з рибиною);

oрозвязка (старий повертається додому).

Прийом організації сюжету - у хронікально-лінійній послідовності.

Композиція позасюжетних елементів

У повісті є багато позасюжетних елементів, які уповільнюють дію та доповнюють цілісну картину твору. Так, наприклад, сни старого - це пам"ять про пережиту боротьбу й готовність знову ставати до бою. Портретна характеристика дає читачеві змогу більше дізнатися про головного героя, його повсякденне життя, його минуле тощо: «Старий був кощавий, виснажений, потилицю його поорали глибокі зморшки, на обличчі темніли коричневі плями нешкідливого нашкірного раку, що з"являються від сонячного проміння, відбитого тропічним морем. Ті плями збігали вниз по щоках до самої шиї. Долоні старого були посічені глибокими поперечними рубцями від плетеної жилки, якою він тягнув з води велику рибу. Та жоден з тих рубців не був свіжий - усі старі, як борозни на пересохлій землі. Геть усе в ньому було старе, крім очей, а вони мали колір моря і блищали весело й непереможно.» Таку ж роль виконує й опис житла старого: «Там стояли ліжко, стіл та стілець, а просто на долівці було вогнище, де старий розпалював деревне вугілля й варив собі їсти. На темних стінах із розрівняних і щільно припасованих один до одного шорстких волокнистих щитків висіло кольорове зображення Святого серця Господнього і ще одне - Мідної Богоматері. То були пам"ятки по дружині. Колись на стіні висіла і її підфарбована фотографія, але старий зняв те фото, бо, дивлячись на нього, надто гостро відчував свою самотність, і тепер воно лежало на полиці в кутку під його чистою сорочкою.»

Композиція персонажів - один персонаж в центрі, інші навколо нього.

Специфіка хронотопу

Художній час - абстрактний;

художній простір - конкретний, земний, символічний (море - людське життя, сповнене випробувань).

Мова художнього твору.

Лексичні ресурси: професіоналізми (рибальські терміни: ості, гарпун, живець тощо) (у мові оповідача й героїв), введення в мову персонажів іспанських слів та виразів, розмовна лексика. На мою думку, головна функція цих засобів - це підсилення реалістичності та переконливості зображуваного.

порівняння (вітрило скидалося на прапор безнастанної поразки; рубці старі, як борозни на пересохлій землі; живці висіли гірляндою; хмари над землею купчились, наче гори);

епітети (золотаві береги;);

метафори (зморшки поорали його потилицю; червонястий серпанок планктону);

символи (рибина, акули, леви тощо)

Стилістичні фігури:

полісиндетон (багатосполучниковість) («Побачив і білу смугу обгризеного хребта, і темне громаддя голови з випнутим уперед мечем, і весь голий кістяк.»)

риторичні звернення (старий звертається до риби, птахів тощо)

Всі ці засоби допомагають зробити художнє мовлення твору яскравішим та виразнішим, підкреслити або глибше розкрити певні художні деталі. Крім того, цікавим елементом твору є розмова старого з рибино. Він звертається до неї, як до гідного суперника, а іноді навіть співчуває їй. Таким чином, на мою думку, автор підкреслює гармонію старого рибалки з природою, його любов і шанобливе ставлення до неї.

Висновок

хемінгуей старик море

Повість Е. Хемінгуея - це ствердження ідеї незламності людини, її здатності жити далі після поразок. Вона пронизана гуманістичним пафосом та оптимізмом. Всепереможним гімном людині звучать у творі слова старого: «...людина створена не для поразки... Людину можна знищити, а здолати неможна». Проблеми, які піднімаються у повісті, завжди були і є актуальними. На мою думку, кожен читач зможе щось почерпнути для себе з цього твору. Адже, як казав сам автор, це його послання майбутнім поколінням. Це урок, яки й ми всі маємо вивчити.

Репетиторство

Нужна помощь по изучению какой-либы темы?

Наши специалисты проконсультируют или окажут репетиторские услуги по интересующей вас тематике.
Отправь заявку с указанием темы прямо сейчас, чтобы узнать о возможности получения консультации.

/ Аналіз повісті Хемінгуейя «Старий і море»

Ернест Хемінгуей завершив роботу над повістю «Старий і море» в 1951 році. В цей твір автор вклав свій значний письменницький досвід та життєву мудрість.

Головний задум повісті Ернеста Хемінгуея у показі надзвичайної сили духу людини, яка вміє жити у гармонії з природою. Старий протистоїть силам природи, але водночас відчуває себе часткою всього оточуючого.

Короткий виклад твору

Дія повісті відбувається в рибальському селищі на Кубі. Старий рибалка Сантьяго вже вісімдесят четвертий день підряд повертався з моря без жодного улову. Поруч з ним рибалив хлопчик Маноліно. Але зрештою батьки заборонили йому плавати зі старим, адже тому не щастить. Сантьяго розуміє цей вчинок і навіть сам радить хлопцеві залишатися на «щасливому човні».

На вісімдесят п’ятий день Сантьяго вирушає знову в море, але вже з думкою будь-що впіймати рибу, і не звичайну рибу, а найбільшу – марліна. Старий налаштований дуже рішуче і тому відпливає далеко від берега в надії, що марлін все ж таки клюне. Сантьяго шкодує, що немає поруч з ним хлопчика. Він би йому допоміг. Пройшло чимало часу, поки на гачок щось потрапило. Сантьяго намагається витягти рибину, але нічого не виходить. Старий здогадується, що улов дуже великий і тому прийдеться помучити рибу, поки вона здасться і випливе нагору. Так починається довга боротьба людини і морської істоти. Сантьяго відчував втому та біль, але не здавався. Найцікавішим є ставлення рибалки до риби. Не дивлячись, що вона його потенційна здобич, він говорить до неї з розумінням і навіть любов’ю. Риба виявляється слабшою старої наполегливої людини. Через великі розміри риби Сантьяго просто прив’язує її до човна. Але доплести разом з нею йому не вдається, тому що на неї напали акули. Зрештою Сантьяго витягає на берег лише величезний скелет марліна.

Образи головних героїв

Сантьяго – старий досвідчений рибалка, якому вже довгий час не щастить отримати улов. Все в ньому було дуже старим, окрім очей. Тим не менш він був «незвичайним старим». Так сам про себе говорить Сантьяго і не дарма. Багато висловів старого мають символічний, глибоко філософський сенс. Так він говорить хлопчику Маноліно триматися «щасливого човна». Човен в морі можна зрозуміти як вибір у житті.

Цікавими є сни героя: африканські леви, яких він насправді бачив в юності під час подорожі до Африки. Отже душа старого ще прагне прекрасного.

Та особливо привабливим в старому є його добре ставлення до всіх живих істот - будь то пташка чи риба. Він вважає своє покликання бути рибалкою долею, але поважає рибу, а не просто по-споживацькому до неї відноситься. До свого марліна Сантьяго звертається ніби до людини. Намагається пояснити, що не міг вчинити інакше. Але хоча він поважає та любить рибу, він змушений її зловити, така його доля.

Отже, Сантьяго – це людина природи, яка розуміє всі її прояви, багато з чим погоджується, але вміє і чинити опір.

Маноліно – хлопчик, який часто рибалив разом із Сантьяго. Він вчився у старого, поважав його. Його доброта виявляється у піклуванні про Сантьяго. Маноліно часто приносить йому їжу та газети. А коли був змушений залишити човен свого старшого товариша, то дуже засмутився і пообіцяв обов’язково повернутися. Маноліно хотів допомогти Сантьяго зловити рибу. Але старий повинен був сам упіймати «рибу своєї мрії».

Тема та ідея твору

Темою твору є розповідь про старого рибалку, який здійснив свою мрію – спіймав найбільшу рибу, але так і не зміг її утримати.

Ідея повісті в нездоланній силі волі людини. Як говорить Ернест Хемінгуей вустами старого Сантьяго: «Людину можна знищити, але її не можна перемогти».

Твір «Старий і море» справедливо відносять до жанру повісті-притчі. В образі головного героя показана мудра, хоча й проста людина, у якої є чому повчитися читачам.

Твір «Старий і море» схожий на гладь моря, не відразу можна оцінити істинну глибину.